В Україні розгортається новий етап дискусії щодо оподаткування банківського сектору. Після вже ухваленого рішення про підвищений податок у 2026 році, влада розглядає можливість продовження ставки на рівні 50% і на 2027 рік. Ініціатором цього підходу виступає голова фінансового комітету парламенту Данило Гетманцев.
Водночас Національний банк України відкрито критикує таку ідею, попереджаючи про довгострокові ризики для економіки.
Нагадаємо, що наприкінці 2025 року Верховна Рада підтримала закон, який передбачає оподаткування прибутку банків за ставкою 50% у 2026 році. Спочатку цей крок позиціонувався як тимчасовий – це було реакцією на надприбутки банків у 2023 році, що формувалися за рахунок специфічних воєнних умов.
Однак тепер йдеться про системне продовження цієї практики. За наявною інформацією, Данило Гетманцев планує подати законопроєкт, який продовжить ставку 50% на прибуток банків у 2027 році. Фактично це закріпить підвищене податкове навантаження не як разову, а як повторювану норму і дозволить бюджету отримати додаткові десятки мільярдів гривень у короткостроковій перспективі.
Логіка ініціативи проста: банки демонструють прибутковість навіть під час війни, а отже можуть бути джерелом додаткових надходжень до бюджету.
Чому НБУ виступає проти
Позиція Національного банку значно жорсткіша. Регулятор вважає, що продовження екстраподатку вже не має під собою економічного обґрунтування і може створити більше проблем, ніж вигоди.
1. Удар по кредитуванню
Ключовий аргумент – це зниження кредитного потенціалу банків.
Прибуток сьогодні є основним джерелом капіталу, а саме від капіталу залежить можливість видавати кредити бізнесу та населенню. За оцінками НБУ, короткостроковий ефект у ~20 млрд грн для бюджету може коштувати економіці 200-300 млрд грн майбутнього кредитного ресурсу.
2. Сумнівний ефект для бюджету
Половину прибутку сектору генерують державні банки. Вони і так перераховують значну частину доходів до бюджету у вигляді дивідендів.
Фактично держава просто змінює форму отримання коштів, але водночас послаблює самі банки, які фінансують критичні напрямки – енергетику, оборону, відбудову.
3. Ризики для інвестицій і приватизації
Банківський сектор вже має підвищену базову ставку – 25% проти 18% для інших галузей. Додатковий тиск:
- робить сектор найперевантаженішим податками в економіці;
- знижує інтерес потенційних інвесторів;
- ускладнює майбутню приватизацію державних банків.
За даними НБУ, у 2025 році банки забезпечили близько 11% усіх надходжень до бюджету при частці у ВВП лише 2,9%.
Що змінюється у контексті 2025-2027 років
Якщо у 2023 році прибутки банків вважалися «неринковими», то зараз ситуація інша.
Доходи формуються за рахунок:
- класичного кредитування;
- інвестицій в державні облігації (ОВДП);
- роботи з бізнесом і населенням у стандартних ринкових умовах.
Тобто підстави для екстраподатку фактично зникають, але сама практика може стати постійною.
Які наслідки можливі
Якщо ініціативу буде реалізовано, ринок може зіткнутися з кількома ефектами:
- скорочення доступності кредитів для бізнесу;
- зростання вартості позик;
- зниження темпів економічного відновлення;
- збільшення навантаження на державу через потребу докапіталізації банків;
- погіршення інвестиційного клімату.
Окремий ризик – підрив довіри до фінансової системи та державних інструментів, зокрема ОВДП.
Дискусія навколо 50% податку для банків переходить із тимчасової антикризової площини у стратегічну.
З одного боку – потреба бюджету у швидких надходженнях, яку відстоює команда Гетманцева. З іншого – позиція НБУ, який попереджає що, надмірний фіскальний тиск може обмежити здатність банків підтримувати економіку саме тоді, коли це найбільш критично.
Рішення щодо 2027 року стане показовим – чи залишиться цей інструмент разовим винятком, чи перетвориться на нову норму для банківської системи України.
